У найкритичніші моменти історії спільнота людей, яка вважає себе нацією, має бути повністю мобілізованою і монолітною, щоб зберегти себе. Інакше всі її досягнення, всі зусилля заради розвитку і зростання будуть повністю нівельовані і вона буде відкинута на століття назад. Нині саме такий час. Україна стоїть перед історичним вибором. Зробити його правильно можна лише прагматично порівнюючи вчинки кандидатів на президентську посаду.

 

Сьогодні Партія регіонів демонструє впевненість у перемозі свого очільника. Але якщо бути об’єктивним, попри 35 відсотків підтримки у першому турі Віктор Янукович є завідомо програшним варіантом. Складається враження, що певні сили всередині самої ПР не бажають перемагати на цих виборах. Причина цьому може бути лише одна – вони банально не в змозі керувати країною в екстремальних умовах світової кризи. Це ж не "освоєння" коштів держбюджету у благополучному 2006-му.

 

Недалекоглядність лідерів ПР полягає в тому, що вони не виростили у своєму середовищі іншого (а краще кількох) молодих перспективних політиків, які могли б замінити особу з кримінальним минулим. Ні для кого не секрет, що через свої особисті якості, (попри значну роботу над собою і очевидний прогрес в українській вимові) Віктор Янукович ніколи не стане загальнонаціональним лідером. Це вже було очевидно у 2004, хоча тоді він мав у руках значні важелі впливу у вигляді стрункої і дієвої адміністративної вертикалі.

 

Сьогоднішній рейтинг Януковича – наслідок інерційності суспільної свідомості, адже він вочевидь не відповідає тим очікуванням, які покладає на нього відданий електорат Півдня і Сходу. Ні другої державної, ні повернення до СРСР не буде ніколи, і Янукович знає про це краще за інших. За будь-яких умов, крім буремних 90-х, Янукович не зміг би піднятися вище завгара. І за рівнем мислення, і за широтою кругозору, і за методами керівництва. Переказування його численних ляпів, які свідчать про суттєві прогалини у освіті, стали улюбленою розвагою журналістів. Можливо згодом "парадокс януковича" будуть вивчати студенти-політологи. Ним можна назвати феномен популярного, але фатально "непрохідного" кандидата.

 

Порівнювати Януковича і Тимошенко навіть якось незручно. Занадто велика між ними прірва. Прірва інтелекту, культури, енергії та особистої харизми. Це два світи, які ніколи не перетнуться. Янукович ніколи не був і не стане самостійним політиком, він лише лялька у руках олігархів. Він двічі був прем'єр-міністром України. Нічого путнього для країни так і не зробив. Зате за час його прем'єрства статки його одно партійця Рената Ахметова збільшились вдвічі.

 

Юлія Тимошенко за два прем'єрства виправила прорахунки попереднього горе-керманича. Зокрема погасила заборгованість із заробітної плати шахтарям, накопичену за попередні роки прем’єром Януковичем. Уряд Тимошенко погасив  єврооблігації, випущені ще в 2003, 2004, 2006 роках на загальну суму більше 1,3 млрд. доларів. Юлія Тимошенко дала бій олігархічній мафії. За рахунок ліквідації тіньових схем, на яких паразитували найпотужніші клани, вона за сім місяців роботи збільшила доходи бюджету на 70%. Також повернула вкрадені державні  підприємств. Повторна, вже чесна  та конкурента приватизація „Криворіжсталі” принесла більше, ніж було зібрано в попередні роки за приватизацію всієї вітчизняної економіки! Юлія Тимошенко поклала в бюджет  24 мільярди гривень.

 

За рахунок додаткових надходжень до бюджету у десять разів – до 8470 гривень – було збільшено допомогу при народженні дитини. В 2008 році суму допомоги при народженні першої дитини прем’єр збільшила до 12000 гривень, другої –  до 25000, третьої – до 50000 гривень. Більше шести з половиною мільйонів вкладників Ощадбанку СРСР отримали по тисячі гривень.

 

Сьогодні Юлія Тимошенко без підтримки президента і опозиції мужньо протистоїть фінансово-економічній кризі. Ціною колосальних  зусиль у повному обсязі виплачуються пенсії, зарплати бюджетникам, стипендії студентам. Тоді як в деяких країнах Європи під час кризи соціальні виплати скорочуються. Вдалося утримати на найнижчому в Європі рівні ціни на газ для населення та теплокомуненерго.

 

Більше того, уряд Тимошенко розпочав і низку довгострокових програм розвитку стратегічних, економіко утворюючих, наукоємких галузей. Укладено найбільший за всю історію незалежності контракт на поставку української військової техніки до Іраку, його сума складає близько 2,4 млрд. доларів. Це означає, що понад 80 вітчизняних оборонних підприємств мають замовлення на кілька років вперед, а люди забезпечені робочими місцями.

 

Відбувся запуск Дністровської ГАЕС – однієї з найбільших у світі гідроакумулюючих електростанцій. До 2015 р. планується завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, будівництво Канівської ГАЕС та реконструкція гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. Це дозволить збільшити частку дешевої електроенергії в загальному енергетичному балансі до 20% з та забезпечити пільгові тарифи для пенсіонерів, інвалідів, багатодітних сімей.

Незважаючи  на кризу і дефіцит коштів, Тимошенко  готує Україну до Євро-2012. Будуються  аеропорти, готелі, стадіони, дороги, оновлюється інфраструктура.  Євро-2012 приймуть, як і було заплановано, всі чотири міста – Київ, Харків, Донецьк і Львів.

 

Що може протиставити цьому сплаву розуму, волі та мужності Віктор Янукович? Абсолютний нуль, пусті обіцянки. Він очолює оперетковий «тіньовий уряд» і наввипередки з Ющенком пророкує Україні всілякі негаразди: від дефолту і бюджетного колапсу до голодних бунтів. Не так сталося, як гадалося. Юлія Тимошенко самотужки витягла країну з прірви кризи і сьогодні упевнено йде до перемоги.

 

Природно, що Віктор Янукович приречений на поразку, і здається, глибоко в душі сам це визнає, ба навіть радий.  Він давно став заручником ситуації. Жадібне оточення весь час змушує його брати участь у все нових і нових електоральних битвах, до яких він не звик. Йому давно вже хочеться на відпочинок, у тихий маєток з полем для гольфу. Невже він не заслужив? Скільки людей отримали владу і статки, експлуатуючи його образ. У випадку перемоги цей тягар він змушений буде нести ще мінімум п'ять років.

 

Не володіючи ґрунтовною освітою, відчуваючи розгубленість і безпорадність, навіть в опозиції, Янукович не готовий брати на себе відповідальність за країну у такий непростий час. Зате цього прагнуть його поплічники, які сьогодні при владі у десяти регіонах Сходу і Півдня України. Янукович довів свою неспроможність, будучи при владі. Мери міст і сільські голови, місцеві ради, губернатори, суди, прокуратура, фабрики, заводи, базари – усе формальне й неформальне життя цієї місцевості контролюється Партією регіонів. Застаріла економіка, безгосподарність, корупція, кримінальний «бєспрєдєл» – ось як регіонали господарюють. Південний Схід – беззаперечний лідер України за рівнем захворюваності на туберкульоз, наркоманії, алкоголізму та СНІДУ. Усе це вирок безроздільному пануванню партії Януковича. І якщо йому дозволити прийти до влади, завтра в такій ситуації опиниться вся Україна.  Через рік жоден з прихильників Януковича не наважиться у пристойному товаристві зізнатися, що він за нього голосував.

 

Натомість Юлія Тимошенко – лідер, за якого ніколи не буде соромно. До неї уже сьогодні прислухаються найвпливовіші політики світу. Протягом останніх десяти років на наших очах вона боролася за  Україну, за свободу слова, справедливість і торжество закону. Серед тих, хто боровся, вона вирізняється вмінням перемагати. А серед тих, хто досягнув успіху в політиці, вона – одна з небагатьох – зберігає реалізм і твердість принципів. Вона назавжди пов’язала своє життя з долею молодої української держави. В особі Тимошенко Україна отримає справді сильного лідера, з яким будуть рахуватися провідні держави. Осилить цей шлях лише вона. І справжні українці це давно усвідомили.