Світова фінансово-економічна криза охопила весь світ. За оптимістичними прогнозами експертів, початок економічного зростання почнеться не раніше наступного року. Наслідком кризи стало падіння виробництва та пов'язані з ним соціальні негаразди – безробіття та бюджетний дефіцит. Уряди відносно благополучних країн Балтії вимушені були скорочувати зарплати працівникам бюджетної сфери та соціальні виплати, та й безробіття у них досягло небачених висот – нині без роботи кожен п'ятий і прогнози на наступний рік невтішні.

 

Україну криза теж не оминула. Економіка переживає не найкращі часи. Багато підприємств втратили ринки збуту і працюють не на повну потужність. Відповідно скоротилися і надходження до державного бюджету. Розуміючи можливі катастрофічні наслідки такого стану справ для громадян, основні зусилля уряд Тимошенко зосередив на утриманні "на плаву" соціальної сфери, простих людей. На жаль, за президентства Віктора Ющенка, багаті так і не захотіли поділитися з бідними, тому піклування про найбільш незахищені верстви населення лягло на плечі уряду. Юлія Тимошенко намагається насамперед допомогти тим, кому найважче, хто повністю залежить від держави – бюджетникам. Заробітні плати працівникам бюджетної сфери, пенсії та інша соціальна допомога не тільки не скоротилися, але й продовжує виплачуватися вчасно і в повному обсязі. Впродовж 2009 року уряд стабільно виплачував пенсії та інші соціальні виплати, які були значно підвищені ще в 2008 році, зокрема середній розмір пенсії збільшився у півтора рази, майже на чверть – мінімальна заробітна плата та грошове забезпечення військовослужбовців. Істотно були підвищені соціальні допомоги у зв’язку із народженням дитини, допомога сім'ям, які виховують дітей до трирічного віку, одиноким матерям.

 

Не залишаються без допомоги й працівники недержавного сектору економіки. Через несприятливу для нашої економіки кон'юнктуру зовнішніх ринків, падіння виробництва в деяких галузях сягнуло понад 20 відсотків. Щоб не допустити масового безробіття і зубожіння населення, уряд підтримує вітчизняного виробника. Зокрема, держава допомагає добудовувати вже розпочаті об’єкти будівництва. Таким чином зберігаються робочі місця та зарплати не тільки для будівників, але і для виробників цементу, цегли, для металургів, які виробляють арматуру та багатьох інших спеціалістів.

 

Ставка уряду Юлії Тимошенко на всебічне стимулювання вітчизняних підприємств сприяє підйому національної економіки. Меморандуми, укладені між Кабміном і провідними системоутворюючими підприємствами металургійної, хімічної, машинобудівної, будівельної галузі і агропромислового комплексу, зафіксували головну парадигму виходу з кризи: уряд зобов’язується посилити національного виробника, виробник забезпечує збереження робочих місць і зарплат. Будуть зарплати – будуть і пенсії, і інші соціальні виплати. Тому саме збереження робочих місць і зарплат – це основна вимога уряду для українських підприємств і це головна мета його антикризової програми.

 

Ще з вересня 2008 року уряд розробив і реалізує програму, спрямовану на підтримку металургійної галузі. Завдяки цьому вітчизняні металургійні підприємства завантажені на 60%, тоді як в інших країнах – від 0 до 10%. Для збереження позитивних тенденцій ухвалено рішення продовжити дію мораторію на підвищення цін на вантажні перевезення для підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексів. Збережено нульову ставку збору на обсяг природного газу, що використовується для технологічних потреб підприємствами гірничо-металургійного та хімічного комплексу. Українські олігархи, які за останні роки отримали надприбутки, мають повертати їх з офшорів та фінансувати утримання робочих місць.  

 

Саме завдяки заходам уряду безробіття в Україні невпинно скорочується. Якщо за результатами першого кварталу рівень безробіття становив майже десять відсотків, то у другому кварталі – 8,7%, що також підтверджує відновлення економічної активності. Станом на 1 листопада 2009 року, кількість безробітних в Україні на 6% менше порівняно з відповідним періодом минулого року. Зокрема на Львівщині безробіття за цей період скоротилося на 13,1% і складає менше двох відсотків працездатного населення. Уряд продовжує надавати допомогу з часткового безробіття працівникам підприємств, котрі опинилися у тимчасовій економічній скруті, пов'язаній із світовою фінансовою кризою - на ці цілі перераховано 1,5 млрд. грн.

 

Юлія Тимошенко не займається популізмом, а практичними справами підтримує соціально незахищені верстви населення. Складається враження, що багатьом це не до душі. Їм хочеться економічних потрясінь і соціальних катаклізмів. Опозиція, яка планувала на хвилі "голодних" бунтів прийти до влади, не може змиритися з успіхами діючого уряду і взяла собі на щит абсолютно фантастичну за нинішніх умов ідею одномоментного двократного підвищення рівня соцстандартів. Проте Кабінет міністрів, який працює з реальною економікою, не може собі дозволити маніловських мрій, якими так тішить своїх прихильників Партія регіонів.

 

Кожний селянин може пояснити таким горе-економістам, що вівця двічі шерсті не дає. Зростання економіки – ось єдиний чинник збільшення соціальних стандартів. Поки такого зростання (а це об'єктивний процес, до виборів його не прив'яжеш) не відбудеться, додаткові виплати не тільки не покращать життя людей, а й зроблять їх біднішими.

 

Через непрофесійно та недбало підготовлений закон про нові соціальні стандарти та побудовані на його основі зміни до бюджету за  авторством Ющенка-Януковича, переважна більшість українських пенсіонерів з 1 листопада мали б отримувати не підвищені, а навпаки – знижені пенсії. Мало того, для бюджету цей закон мав би катастрофічні наслідки. Лише на два місяці цього року «вартість закону» складає 8 млрд. гривень, а у наступному він коштуватиме бюджету аж 72 мільярди гривень. При цьому реальне підняття соціальних стандартів відчують лише чиновники, які отримують спеціальні пенсії. Їм додадуть сотні гривень, тоді як для звичайних пенсіонерів цим законом збільшуються виплати всього на 60 копійок.

 

Політичні авантюристи, які внесли та забезпечили проходження цього документу у парламент, замаскували його справжній зміст. Підвищуючи соціальні стандарти, вони вирішили не підвищувати мінімальний прожитковий мінімум та розмір мінімальних зарплат. Крім того, закон про соціальні стандарти, на жаль, значно погіршує матеріальне становище дітей-інвалідів та інших соціально незахищених верств населення – він передбачає на їхні потреби лише 100 млн. гривень. Натомість уряд нещодавно прийняв постанову про виділення 565 млн. грн. для виплат соціально незахищеним верствам населення. Таким чином, піднявши пенсії собі, депутати від Партії регіонів урізали виплати інвалідам.

 

Крім того, Кабінет Міністрів своєю постановою захистив пенсіонерів від зменшення пенсії, спричиненого халатним підходом тандему Ющенка та Януковича до закону про соцстандарти та змін до бюджету. За  ініціативи Тимошенко з 1 листопада 2009 року мінімальну величину пенсійної виплати збільшено на 28,4 грн. - до 601,4 грн., а середню пенсію – майже на 70 грн. до 960 грн. Відповідно до рішення КМУ 28,4 грн. цьогорічних доплат до пенсії не буде скасовано, а навпаки – їх буде додано до вже нового рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних. Тобто з 1 листопада мінімальна пенсія становитиме 601 гривню 40 копійок: 573 грн. (новий прожитковий мінімум) плюс 28,4 грн. доплати, ініційованої Тимошенко. Для тих, хто отримує  пенсію вищу за мінімальну, ніяких вирахувань, які запропоновані Ющенком та Януковичем, не буде. Загалом, за підрахунками Пенсійного фонду, середня пенсія завдяки рішенню уряду Тимошенко, зросте з теперішніх 891 до 960 гривень.  

 

Соціальна політика діючого уряду адресна і цільова – кошти мають отримували саме ті, хто значно відстав за рівнем соціального забезпечення. Пенсійне забезпечення в Україні має спиратися на соціальну справедливість, на соціальну солідарність і це буде єдино правильним і можливим.  Зараз робляться ті  кроки, які дає можливість робити криза. Після завершення кризи забезпечення соціальної сфери буде значно суттєвішим.

 

Напередодні президентських виборів багатьох політиків охопила справжня епідемія невиданої щедрості. Кандидати на булаву обіцяють все і всім. Ще б пак! Жоден з претендентів не збирається виконувати свої обіцянки, а якби й захотів – не знає як. Це ж не виголошувати нісенітниці про нову індустріалізацію, боєздатну армію, продуктивне село та здорових, освічених людей, які все це повинні зробити. Або обіцяти із завтрашнього дня підвищити удвічі прожитковий мінімум. Сумно, коли кандидати на найвищу посаду 46-мільйонної країни в основу програми своєї діяльності ставлять такі безглузді речі. На кого розраховані ці обіцянки? Складається враження, що деякі кандидати ототожнюють власний інтелектуальний рівень з усією країною. Панове, Україна залишається європейською країною з високим рівнем освіти населення. Такі примітивні методи приречені на поразку. Це на зорі незалежності обирали солодкоголосих обіцял. Сьогодні обирають за результатами роботи. Тому ніякої реальної альтернативи Юлії Тимошенко просто не існує. Вона ж бо не обіцяє золоті гори, а просто щоденною працею доводить власну компетентність та право на владу.

 

Олена Шустік,

заступник Голови фракції БЮТ у парламенті