Підконтрольні режиму центральні ЗМІ обходять осторонь питання про „чергові успіхи” Януковича на міжнародній арені, та, власне кажучи, без особливого ентузіазму коментують ці питання і головні іміджмейкери президента пані Герман і пан Льовочкін. Трохи вдалось підсолодити гіркоту невдач на цьому поприщі, особливо після офіційних зустрічей Януковича в Німеччині, помпезними картинками зустрічей в шикарних апартаментах керманичів Китаю. Можливо, китайська сторона урахувала його нещодавню оптову закупку 2 млн. марлевих пов’язок для боротьби зі свинячим грипом. Проте реальним показником ставлення світової спільноти до „новоявленого демократа” з натяками на експерименти а’ля Кучма-Полпот є передача Януковичу з рук Ангели Меркель відомої картини „Поцілунок Іуди”. Явно недвозначний натяк на багатовекторність невиконаних обіцянок в поведінці першого. До речі, це стосується не тільки його зовнішньої політики, а скоріше, у першу чергу політики внутрішньої, яку вкрай важко назвати напрямком на зміцнення демократії та незалежності. Думаю, українські жінки, за підвищення пенсійного віку та цін на усе, ладні йому передати більш відверту річ ...

 

Багатовекторність -- це м’яко сказано, адже обіцяне і не виконане, а ще більш того -- виконане з точністю до навпаки, має добре відоме ім’я: брехня. Ну, що ж, почнемо з нагальних та відчутних речей. Запроваджені соціальні стандарти по Януковичу-Азарову-Тігіпко під загальним гаслом „Україномор”. Переконаний: це пряме, грубе та цинічне порушення Конституції України.

 

Зокрема.

 

Так звану пенсійну реформу яку презентував Янукович-Азаров-Тігіпко народу України, звісно після тривалого „обговорення в народі”, а в свій час ще озвучену Яценюком, можна сміливо охрестити словами сталінських часів: „Нема людини - немає проблеми!”. Справа в тому, що коли вельмишановні пани, які відносять себе до одинадцяти елітних родин країни (правда, лишається відкритим питання: якої країни?) розводять теревені про її необхідність, та ще й у порівнянні з країнами Європи, вони чомусь забувають повідати народу про тривалість життя людей в нашій країні і там, а заодно повідати про рівень їх заробітних плат, пенсій та системи медичного обслуговування і наших, як вони заявляють пересічних громадян. А якщо взяти до уваги, що середня тривалість життя нашого громадянина ледь сягає рівня 62 років, по зрівнянню з їх 72-78 роками, то мимоволі задаєшся питанням, чому всупереч здоровому глузду владний режим брутально та нахабно протягує норму спочатку підвищення пенсійного віку жінкам до 60 років? Цілком очевидно: на черзі чоловіки, не говорячи вже про збільшення необхідного для нарахування пенсій трудового стажу на 10 років (для жінок з 20 до 30 років, для чоловіків з 25 до 35 років). Чому на тлі цих „реформ” фактично знецінюються в п’ять разів банківські вклади і взагалі заморожуються зобов’язання цієї влади перед людьми щодо повернення громадянам заощаджень Ощадбанку СРСР? Адже це величезна кількість населення, порядком 11 млн., причому, саме пенсійного віку. Відповідь невтішна. Задумка кровожерливих циніків така: нащо виплачувати, якщо можна вчинити так, що вони просто не будуть доживати до своїх так довго очікуваних пенсій. А хто доживе в цих злиденних умовах, так вони, готують новий подарунок: не виплачувати пенсії працюючим пенсіонерам. Без коментарів, як кажуть. Хоча варто нагадати читачу слова пана Януковича, сказані хоча б по обласному телебаченню Миколаївської області у січні поточного року, як раз на передодні безкоштовного масового підвозу пенсіонерів до виборчих дільниць на транспорті з прапорцями Партії регіонів. Цитую: ”Зараз ми не маємо морального права це робити! Я на це не піду...” Сказав -- як відрізав! І спроби опозиційних сил нагадати йому про обіцяне, у вигляді Законопроекту про мораторій на підвищення пенсійного віку, внесеного у Верховній Раді фракцією БЮТ-Батьківщина, зустріли шалений спротив з боку його, Януковича, рідненької Партії регіонів та співучасників по його, Януковича, тушковій Коаліції – комуністів і литвинівців. Відповідь приблизно така: „Нне заважайте! Я будую нову державу під назвою Україна без людей”.

 

Модернізація сумісно з російськими олігархами нашої вітчизняної газотранспортної системи. Тут цілий букет „реформ”, запропонований узаконеною „новою сильною владою” ОЗГ на чолі з Фірташем, Льовочкіним, Бойко, Хорошковським. Суть цих реформ вже відчув кожен громадянин, адже стрімке та ще й без підставне підвищення цін на споживання населенням газу та тарифів на теплопостачання і гарячу воду (яку в містах і так дуже рідко отримують) замість підвищення соціальних стандартів у вигляді обіцяних Януковичем мінімальних пенсій  1200 грн. і більше, мінімальних зарплат 1500 грн. і більше, не відбулось. Можливо, така неадекватність виникла коли олігарх Фірташ з найближчого оточення Януковича забажав стягнути з населення України 5,5 млдрд. доларів, потрібних йому на сумісний бізнесок; можливо так подіяв наказ Медведева Януковичу в готелі «Хаят», що пролунав на весь світ: „...будете работать так, как нам надо!”; можливо, пролунавший нещодавно безапеляційний ультиматум шефа російського Газпрому про необхідність поглинання нашого „Нафтогазу Україна” російським монополістом; можливо, Янукович вирішив, що ціна в $228 за тисячу кубометрів газу (ціна, досягнута Юлією Тимошенко в перемовах з Росією) все ж більша чім його (Януковича) теперішня „успішна” - $235 за тисячу кубометрів російського газу, та ще й за безцінь відданий Севастополь у сукупності з програшною ситуацією по Керченському проливу та пограбуванню українських надр Чорноморського шельфу, звісно на користь синдикату кримінальних олігархів вітчизняного гатунку і не менш ненажерливих -- від північного сусіда. Однак, мотивація щодо прийняття Партією регіонів таких мерзотних рішень не цікавить сьогодні людей. Адже населенню рахунки приходять астрономічні, а розрекламовані Партією регіонів субсидії виявилися лише черговими пшиком на кшталт кульки „НАТО-ТАК”, бо в житті заповнити ці талмуди зможуть лише одиниці, і долю людей будуть вирішувати так звані комісії від регіоналів, які вочевидь застосують накатані ними схеми добровільно-примусового записування у свій синдикат. Це відчули вже на собі посадовці, так звані кандидати у їх списки до місцевих рад. Втім, для людей залишається відкритим питанням, чому собівартість видобутку українського газу рівна 180-190 грн. за тисячу кубометрів, видобувається його порядком 20-21млрд. кубічних метрів, споживається населенням разом з ТЕЦ порядком 23-26млрд. кубічних метрів, розрахунок населення за спожитий газ складає більш як 90 відсотків, а в результаті рахунки за спожитий газ та тарифи приходять в жахаючих цифрах? Тим паче, коли сам Янукович 22.04.2010 року заявляв: „Зниження ціни на російській газ дозволить не підвищувати ціну для населення й тарифи на житлово-комунальні послуги у 2010 році... і щомісячно економити 330 млн. долларів” (цікаво кому дозволить?), а Азаров добавив 26.04.2010: „Ми однозначно про це казали, що тарифи для населення переглядатись не будуть”. Була можливість виправити несправедливість по відношенню до людей, коли 7 вересня 2010 фракція БЮТ-Батьківщина внесла Законопроект про недопущення підвищення цін на газ та тарифи для населення. І що ж? Жодного голосу „за” з боку Партії регіонів, комуністів, литвинівців!

 

Мовчать будівники „сильної держави для олігархів” і про те, чому за їх ствердженнями нібито приємно вражаючі (з їх же стверджень) економічні показники країни ростуть і експорт металургійної і хімікопреробних галузей, що являються фактично власністю найближчого оточення Януковича, стрімко зростає? Чому в рази збільшуються показники на утримання центральної влади? Чому усі підприємства обкладаються оброком і податківці по п’ять разів на квартал винувато займаються здирництвом, конкуруючи на випередки зі „смотрящими” з зовнішністю Промокашки (образ урки у фільмі „Место встречи изменить нельзя”)? І чому в той же час бюджет країни не наповнюється; зростають заборгованості по виплаті заробітних плат, пенсій; ціни на продукти харчування то товари повсякденного вжитку непомірно стрибнули вгору; без обіцяних коштів залишились медицина, освіта, наука; місцеві бюджети залишились без елементарних ресурсів для соціальних програм; на реформування ЖКХ країни виділено лише 550 млн.грн. замість обіцяних мільярдів?

 

Очевидно відповідь потрібно шукати в проектах чергового творіння „сильної влади”: Бюджетний Кодекс і Податковий Кодекс, автором яких є Партія регіонів на чолі з Януковичем, Азаровим, Тігіпко. Якщо не вдаватись до детального аналізу цих постулатів для процвітання кримінальних олігархів, тим більше, що громадянам режим вже об’явив, що масове всенародне обговорення вдало завершене, то слід зазначити, що це наявний приклад фахового впровадження не стільки шокової терапії для населення, скільки віртуозне вміння заганяти економіку країни в тінь і вже потім, з тіні, під надійним дахом жандармерії в різних іпостасях, викачувати гігантські кошти в свої особисті кишені. Фактично ми маємо модель кримінального синдикату, що захопив владу. Обіцянки на кшталт „Я збільшу мінімальну пенсію в два рази” (з виступу Януковича у Сімферополі 29.01.10 року), „Середня зарплата для бюджетників зросте у 2-2,5 рази” (витяг з передвиборчої програми ПР), „Я дам податкові канікули на 5 років для всього малого бізнесу і звільню малий бізнес від плати за реєстрацію та видачу дозвільних документів” (з виступу Януковича на з’їзді Партії регіонів 23.10.09 року), „Ми розширимо конкуренцію на ринку комунальних послуг та не допустимо завищення їх вартості” (з передвиборчої програми  Партії регіонів), „Ми скоротимо витрати на утримання органів влади” (з виступу Януковича на з’їзді Партії регіонів 23.10.09 року) -- все це та багато іншого виявилось дешевим популізмом та оманою, адже мета була одна – захопити владу будь-якою ціною та повернути країну на шлях у минуле.

 

Україна для людей?! – саме під таким нещодавнім політичним брендом Партії регіонів за вказівкою режиму необхідно провести відкриті уроки в усіх школах країни. Що це -- іронія чи сарказм режиму? Так, саме в школах країни, де катастрофічна нехватка підручників, матеріально-технічного забезпечення, пристойних заробітних плат вчителям, сучасних приміщень та комп’ютерного обладнання, наявності вимушених поборів з батьків учнів і т.д.  Звісно, нещодавні гучні заяви Януковича та його ставлеників на місцях про  необхідність ізолювати школи від політичного впливу були веселим жартом, власне кажучи, як подібні заяви стосовно органів МВС, СБУ, прокуратури, судів. Тому, напевно, на День Незалежності Президент був у щільному кільці людей з багнетами, а у так звану VIP зону мав доступ лише „бомонд” Синдикату Регіонів. А далі -- ще зухваліше. Працівники МВС за вказівкою, звісно, м’яко кажучи, „аполітичного” міністра, 7 вересня виставляють не тільки чисельні блок-пости по всій країні та здійснюють прямі протиправні дії проти активістів окремих політичних сил, буквально забороняючи людям пересуватись по країні, але, вже навіть не приховуючись, організовують масовку навколо Верховної Ради на кшталт „міліції з Партією регіонів”. А чи не знає опричник Януковича, який придбав для своєї вотчини черговий міліонний „Каділак”, що, наприклад, чинять його підлеглі, в тандемі з кримінальними елементами знущаючись над підприємцями та простими людьми? Думаю, його це не цікавить. Його цікавить інше: як прогнутись перед господарем, як втриматись кримінальному синдикату у владі, як у разі чого сховатись, щоб не спіткала лиха доля йому подібних у попередні періоди.

 

В Конституції Україні чітко визначено: ст.3 „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”, ст.5 „Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.”, ст.8 „Конституція України має найвищу юридичну силу”. Проведена за ці місяці режимом фактична узурпація влади, латентна зміна конституційного ладу (адже де-факто це вже президентський паханат), суттєве ослаблення обороноздатності армії, розгорнуті в країні соціальні та політичні репресії, впровадження економічної політики на користь інших держав, що приносить втрату нашої економічної незалежності, незмінно призведуть до трагічних наслідків для організаторів та співучасників цього реваншу, адже в наявності предмет для розгляду кримінальних справ у трибуналах. І навіть вже відверті спроби Синдикату Регіонів здійснити широкомасштабну фальсифікацію на виборчих дільницях під час виборів до місцевих рад з метою штучно-косметичної демонстрації нібито широкої підтримки своєї політичної сили, брутальні залякування, провокації та переслідування лідерів патріотичних сил країни, областей, міст, районів, сіл не зможуть відтягнути час розплати та відповідальності за заподіяне. Переконаний, що більшість громадян нашої країни, незалежно від того, на якій мові вони виголошують „Незалежна Україна!” чи „Независимая Украина!”, починають розуміти, що чергова наживка режиму на кшталт „Дайте им время” може призвести до перетворення України в сателітну територію для жирування кримінальної олігархії в купі з містечковими феодалами-безпредельщиками, що прихватизували ключові посади в органах місцевої влади, і в той же час -- без прав та пристойного життя для простих громадян. А відтак -- прозріння та справедлива відсіч реваншистам не за горами.

 

Роман Забзалюк,

народний депутат України, член фракції „Блок Юлії Тимошенко-Батьківщина”