Дмитро Співак:
Сумно, але факт: за час свого недовгого правління «регіонали» вже встигли накоїти стільки бід і зробити стільки помилок що, мабуть, вистачить на цілу епоху. Мало того, що всі сподівання регіоналів спрямовані виключно на утримання своєї влади і створення в Україні поліцейської держави з жорсткою вертикаллю правління, так ще і практично всі їх рішення і проекти один за іншим терплять ганебні фіаско. Як сказав хтось з великих: «поки Суд історії розбереться з Владою, Влада встигне розібратися з народом».
Сьогодні, на превеликий жаль, в Україні відбувається саме така безрадісна картина. Банкова пропихує закони, проекти і кодекси, немов недобросовісна продавщиця пиріжків. Такій продавщиці якось все одно, що начинка вже починає погано пахнути, що масло у фритюрі вже давно пора замінити, та і взагалі, - пиріжки вже гарненько «полежали» і можуть бути небезпечні для здоров'я якогось бідолахи, що ризикнув перекусити цією поганню. Її більше турбує прибуток від продажу або, як говорять в Одесі, «шо вона з цього матиме».
З урядом Азарова ми спостерігаємо аналогічну історію. Практично один за одним приймаються (або відправляються на доопрацювання) абсолютно неприйнятні для добробуту України законодавчі документи. Це і новий податковий кодекс, що став «притчей во языцех», і антидемократичні за своєю суттю судова реформа і закон про вибори, і подорожчання газу і вартості послуг ЖКГ для населення. З усього видно, наші «псевдореформатори» вирішили пограти в секретну лабораторію і, подібно вченим в білих халатах, ставити різні досліди. Але не на тваринах, а на всіх громадянах власної країни. Уряд, схоже, поставив перед собою завдання з'ясувати, скільки ще потрібно видати безглуздих законів, щоб остаточно добити кульгаючу економіку і позбавити українців надії на стабільне майбутнє.
Очевидно, що команда Азарова вже остаточно «загралася». Чергове яскраве тому підтвердження – намір збільшити пенсійний вік населення. Особливо цинічно чути ці заяви на фоні зростаючих цін на житлово-комунальні послуги і 50%-ний стрибок ціни на газ.
Міністерство праці і соціальної політики в 2012 році передбачає почати підвищення пенсійного віку для жінок через щорічне його збільшення на 6 місяців - до досягнення 60 років. Наприклад, в 2012 році пенсійний вік для жінок складатиме 55 років і 6 місяців, в 2013 році - 56 років і так далі. Таким чином, в 2021 році пенсійний вік для жінок, по розрахунках працівників відомства, досягне 60 років. Другий напрям пенсійної реформи стосуватиметься тих, хто увійде до другого рівня накопичувальної пенсійної системи на дату введення ІІ рівня (до кінця 2012 року). Ці громадяни виходитимуть на пенсію в 65 років. При цьому Міністр праці Надрага приводить середню тривалість життя для чоловіків 62,3 років, а для жінок – 73.
Але, мабуть, він забуває, що ця статистика заснована на тривалості життя минулих поколінь або цивілізованих європейських країн сьогодні. Нині «старість помолоділа». Інфаркти і інсульти навіть в 20-річному віці тепер, як ні сумно це констатувати, - звичайне явище.
Допустити ухвалення такого нелюдського рішення (враховуючи реалії якості життя наших людей після 50 років) можуть лише чиновники, які бояться втратити свої хлібні місця і єдина мрія яких по досягненню пенсійного віку, – як би подовше «погодуватися» з державної годівниці. Їм би слід пам'ятати, що ще є виробники матеріальних благ, звичайні люди, які працюють в нелюдських умовах і чекають цієї пенсії, як манни небесної, щоб на старості років хоч трохи відпочити.
Тому висновок із сказаного міністром лише один – уряд прагне зробити так, щоб до пенсії доживало небагато, аби державі не довелося платити. А це – аморально і цинічно.
Хоча побоювання державних мужів в принципі безпідставні. Це в цивілізованих європейських країнах на пенсії літні люди можуть дозволити собі подорожувати по світу, а у нас з костуром і торбою пускають по світу доживати. Так в народі і говорять - термін «доживання» після виходу на пенсію. А щоб остаточно підстрахуватися в тому, що державна казна не збідніє (так би мовити «для повноти експерименту») нас добивають зростаючими цінами на послуги ЖКГ і газовими скачками. «Що, бабуся, скаржишся, що немає грошей сплатити «комуналку»? Так йди, працюй, благо ми переконані, що в твої 65 ще можна працювати ой як ударно!».
Ось таке дійсне обличчя нашої нинішньої демократичної влади, яку можна порівняти хіба що з Радянським «звіриним обличчям капіталізму». Так чи варто терпіти і чекати, коли він оголюватиме весь свій оскал? Час прийняття рішень настав. Інакше – безвихідь і соціальні катаклізми. Тоді і реформувати буде нічого і не для кого. Ось про що необхідно всім нам задуматися.
