Пане Остапе, перше до Вас запитання. Чому саме Вашу кандидатуру було затверджено на посаді Міністра у справах молоді, туризму, спорту і Євро-2012 в опозиційному уряді ? Чи не претендував на цю посаду екс-міністр Юрій Павленко, який очолював це відомство досить довгий час ?

 

-          По-перше, пан Юрій не увійшов до складу об’єднаної опозиції, яка формувала наш уряд. Друга обставина – згідно Закону про регламент Верховної Ради членами опозиційного уряду можуть бути виключно народні депутати.

До отримання депутатського мандата я працював на посаді заступника голови Київської обласної державної адміністрації. Цей період співпав із початковим етапом підготовки України до Євро-2012. Тоді обласній адміністрації дісталося нове завдання: координація роботи з підготовки до чемпіонату на території Київській області. І оскільки я курував, серед іншого, питання молоді і спорту, то мені випало ще й вести підготовку до Євро-2012. Тобто, у мене є відповідний досвід, і це, очевидно, було аргументом, коли приймалося рішення щодо мого призначення до опозиційного уряду.

 

Яким чином Ви отримуєте інформацію про заходи та рішення щодо підготовки Євро-2012 ? Чи спілкуєтесь із колегами, які в минулому опікувалися  даними питаннями?

 

-         Часто спілкуюсь із Іллею Шевляком (екс-голова Координаційного бюро з організації та проведення Євро-2012-ред.). Крім того, намагаюсь отримати інформацію через депутатські запити до різних урядових інстанцій та установ. На жаль, це джерело не завжди правдиве. Буквально  минулого тижня отримав відповіді з Мінфіну та з Державного казначейства, в яких на однакові запити були надані різні цифри. Я звернувся до них повторно, аби з’ясувати, які ж дані таки відповідають дійсності.

 

Відповідно новій редакції Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини Євро-2012 бюджет витрат на проведення турніру збільшиться майже на 16 млрд. грн. і складе 142,5 млрд. грн. Попередня Держпрограма 2009 року загалом передбачала 127 млрд. грн. Наскільки збільшення витрат на Євро-2012 є доцільним, враховуючи те, що видатки мали бути зменшені, оскільки ряд об’єктів інфраструктури вже був зданий в експлуатацію або знаходиться на завершальній стадії будівництва ?

 

-         Сьогодні ми спостерігаємо, як чиновники, що прийшли на роботу в Кабмін, сприймають підготовку до Євро-2012 не як шанс для України залучити інвестиції ззовні та покращити імідж країни на міжнародній арені, а як можливість обґрунтувати витрати чималих коштів із Державного бюджету, щоб покласти їх собі до кишені.

І це не просто слова. Достатньо подивитися, як здійснюється фінансування підготовки до Євро-2012. В Україні діє певна процедура, яка регулює закупівлю товарів, послуг і робіт, оплата яких здійснюється за рахунок Держбюджету. Певний час у нас діяв закон про тендерні закупівлі, потім Верховна Рада його скасувала і замість цього закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів. І от уряд Миколи Азарова вивів Державну цільову програму з підготовки до Євро-2012 за межі дії даної постанови. Це означає, що бюджетні кошти, які направляються на виконання Програми, тепер не проходять тендерної процедури. Натомість, рішення щодо виконавців робіт, сум та строків приймаються одноосібно.  Цим можна пояснити постійне зростання вартості об’єктів інфраструктури для Євро-2012.

Нагадаю, перша редакція Держпрограми передбачала бюджетні видатки на підготовку та організацію Євро-2012 у розмірі 25 млрд. грн. протягом чотирьох років. У цьому році планувалося витратити з Державного бюджету 5 млрд. грн. Решту коштів мали виділити з місцевих бюджетів (це теж порівняно невелика сума), і левова частка припадала на інвестиції.

Сьогодні  сума видатків значно збільшилась. І її майже повністю заплановано покрити з Державного  бюджету, тобто за рахунок звичайних платників податків. Виникає запитання: чому, наприклад, мешканець Луцька має оплачувати необґрунтовані видатки, які при будівництві львівського стадіону закладають у Програму чиновники, прикриваючись підготовкою до Євро-2012?

Зверніть увагу: кошториси стадіонів у Києві і Львові перевалили за мільярд гривень. І ніхто не оцінює, чи адекватні ці суми. А в часи кризи це серйозні кошти.

 

Крім того, сьогодні на цю Програму починають «навішувати» різні речі, які мають опосередковане відношення до підготовки чемпіонату. Після цього Програму наповнюють бюджетними коштами, і тоді безконтрольно ними користуються.  Наприклад, там є рядок, який передбачає приблизно 30 млн. грн. на облаштування гуртожитків Національного університету Державної податкової служби в Ірпіні. Я звернувся із запитом до Держказначейства, і виявилося, що ця стаття видатків була повністю профінансована однією з перших. Варто відзначити, що ректор цього університету Петро Мельник нещодавно отримав мандат народного депутата за списком Партії регіонів і місце в бюджетному комітеті парламенту. За першу половину 2010 року йому вдалося включити «свої» об’єкти у Державну програму з підготовки до Євро-2012 і відразу їх профінансувати.

Але я думаю, що студенти, які живуть у тих гуртожитках в Ірпіні, не зовсім комфортно себе почуватимуть, коли під час проведення чемпіонату вони змушені будуть звідти евакуйовуватися, а в їхні кімнати, які вони облаштовували, поселять веселих футбольних фанів з Італії чи Великобританії. Або невеселих, якщо їхня збірна програє. На що перетворяться ці гуртожитки?

Взагалі, теперішня влада веде таку політику, ніби серед українських студентів немає футбольних уболівальників, бо на час проведення чемпіонату їх відправлять додому, щоб вони там дивилися футбол по телевізору. Це, звичайно, дискримінація студентів, і про це треба говорити.

 

Чи був досвід роботи з інвесторами у попереднього уряду пані Тимошенко ? Який ?

 

-         Я не працював тоді в уряді і не мав можливості слідкувати за поточною діяльністю. Але мені відомо, що під час роботи уряду Юлії Тимошенко на реалізацію Держпрограми з Євро-2012 планувалося виділяти мінімум бюджетних коштів і максимально залучати інвесторів. Сьогодні ситуація змінилась із точністю до навпаки. Інвестори майже не залучаються, у той же час повним ходом використовуються бюджетні ресурси.

Крім того, протягом двох років діяльності уряду Тимошенко прогрес у підготовці України до Євро-2012 відзначали інспектори із УЄФА, це факт. Усіх нас можна звинуватити в політичній заанґажованості, але експерти УЄФА не зацікавлені в українській внутрішній політиці, вони зацікавлені у проведенні на належному рівні чемпіонату Європи.

 

У будь-якому разі, сьогодні і опозиція, і парламентська більшість, і уряд повинні працювати для того, аби чемпіонат відбувся в нашій країні на належному рівні. З іншого боку, ми не повинні допустити зловживань деяких нечистих на руку чиновників і бізнесменів, які прикриваються благородними гаслами Євро-2012.

 

- У минулому Ви були заступником голови Київської облдержадміністрації. Розкажіть про ситуацію щодо  будівництва Великої кільцевої дороги навколо столиці в рамках підготовки до Євро-2012. Раніше передбачалось побудувати трасу довжиною у 215 км., нині маємо в сумі 10 км. відремонтованої ділянки дороги.

 

-         Насправді збудовано нічого не було. Згадані 10 км є реконструйованою ділянкою дороги між Броварами і Борисполем. Концепція будівництва кільцевої навколо Києва передбачала максимальне використання існуючих ділянок доріг.

Взагалі, ідею будівництва окружної дороги широко проанонсувала і оголосила головним пріоритетом своєї діяльності тодішня голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко. Вона організувала великий шмат роботи з підготовки будівництва.

Зрозуміло, що ця дорога має бути загальнонаціональним проектом. Київський обласний бюджет навіть разом із київським міським не в змозі забезпечити будівництво. З обласного бюджету було витрачено певну суму на оплату проектування кільцевої. Але, наскільки мені відомо, на сьогоднішній день остаточного проекту немає. Попередні варіанти постійно змінювались – зокрема, через те, що проектований маршрут зачіпав дачі то одного, то іншого високопосадовця. Більше того, від сьогоднішнього голови Київської ОДА пана Присяжнюка я не чув про необхідність будівництва цієї дороги.

Якщо прогнозувати перспективи будівництва кільцевої до Євро-2012, то дай Бог, щоб теперішня влада змогла хоча б з’єднати західний напрямок з південним (Варшавську та Житомирську траси з Одеською). Хоча, при нинішніх темпах, виконання навіть такого завдання залишається під питанням. Загалом, оцінюючи ті процеси, які відбуваються зараз, я вважаю, що Велика кільцева дорога навколо Києва до Євро-2012 побудована не буде.

 

Скажіть, а чи не чекає проведення Євро-2012 в Україні така ж доля ?

 

-         Я думаю, що УЄФА не відмінить свого рішення щодо України. Адже, насправді, мінімум, необхідний для організації чемпіонату – це стадіони, які відповідають певним стандартам, тренувальні бази для футболістів і готелі, де будуть жити чиновники УЄФА, судді та іноземні журналісти. Що стосується доріг та інших об’єктів, то для УЄФА це питання не є настільки принциповим.

Стадіони будуються гарні і вони будуть побудовані – Львів і Київ, фактично, мають на це ще два роки. Щодо тренувальних баз, то в Україні є багато футбольних клубів, і при необхідності вони зможуть прийняти на своїх базах ті команди, які приїдуть.

Стосовно готелів. УЄФА має певні стандарти, за якими готовність інфраструктури оцінюється червоною, жовтою або зеленою карткою. У 2007 році експерти УЄФА, які проводили оцінювання за чотирма позиціями, виставила нашим об’єктам у чотирьох містах 12 червоних карток. Це найгірша оцінка. В тому числі три попередження отримала готельна інфраструктура. Минуло два роки і Україна позбулася червоних карток щодо готелів усюди, окрім Донецька.

Звичайно, Євро-2012 відбудеться в Україні, як і планувалось – треба вже припинити лякати одне одного, що в нас його заберуть. Питання перейшло в іншу площину: наскільки привабливим буде при цьому зовнішній імідж України, чи багато туристів ми зможемо до себе залучити і якою ціною з точки зору навантаження на бюджет нам дістанеться проведення чемпіонату.

 

Спілкувався Воробйов Миколай

Комітет громадського контролю ЧЄ-12