Почерк пана Януковича і його найближчого оточення добре знайомий нам по його попередній діяльності – нахабність, ігнорування Законів і Конституції – залишився незмінним, чому ми й стали свідками у Верховній Раді практично з перших же днів після його «коронування».

 

Закономірно, що цією командою розробляється звичний для них варіант: розвал парламенту через підкуп депутатів, тиск на фракції, мовляв, ось, ми, донецькі, тепер прийшли й усім покажемо… Усе це в ім'я одного – отримати у свої руки важелі влади країни й правити «по поняттях».

 

Зрозуміло, що по їхніх поняттях, де свавілля й верховенство жадібності олігархів було б непорушним правилом. Рейдерська схема реалізації задуманого до болю знайома – розгін демократичної коаліції й спроба створити щось аморфне у вигляді штучного формування «а-ля Мороз» із приставкою «купуй українське у Верховній Раді».

 

До речі, Литвин, сьогодні класично рухається за сценарієм 2006 року, розробленому у свій час панами «ліберал-демократами» Ющенком і Януковичем під чуйним керівництвом батька режиму кримінальних олігархів Кучми.

 

Сказати, що все, що відбувається взагалі й дії вірних синків Леоніда Даниловича зокрема, стало для мене повною несподіванкою, було б неправдою. Особисто я добре засвоїв у свій час, що та плеяда мастодонтів «політиків-ділків» у своєму житті керуються не ідеями й переживаннями за долю народу й країни — ці слова для них тільки звична ширма, - а винятково своєю особистою вигодою. Підлість, інтриганство, хамелеонство, жадібність і зрадництво — от їх справжні життєві постулати. Адже не даремно один з них заявив: «зрадити — це значить вчасно передбачити». Тому, створення дивовижних симбіозів, наприклад: «мутант КПРС, СС шевальє й донецькі братки» цілком відповідає їхній моралі, вірніше повній відсутності моралі.

 

Враховуючи, що їхні представники ще поки домінують у політичній «еліті», на жаль, у її середовищі, у тому числі й Верховній Раді, вважаються нормальними явищами (хоча, завдяки Юлії Тимошенко, уже не в такій мірі, як при О. Морозі) продажність, зрадництво, ігнорування інтересів виборців, зневага основними принципами тієї політичної сили, під прапорами якої депутат Верховної або місцевої ради пройшов у депутати. Говорячи словами кримінального Донецька – а ця мова зараз усе частіше звучить у стінах Верховної Ради – для частини таких депутатів стає прийнятним банальне «кидалово», у прямому і переносному значенні. Безумовно, дуже прикро й неприємно бачити, як люди, багато з яких ще вчора були твоїми соратниками, втрачають лице й шукають політичне прикриття своєї банальної продажності й зрадництву.

 

Що ж, вони виявилися зараженими свинячим грипом — штамом безхребетності Литвина-Ющенка-Януковича, у якому панує мораль політичної проституції або сприйняття політики винятково як бізнесу, що приносить особистий прибуток. Історія знала чимало прикладів, коли гасло «купується й продається все» приводило заблудшу паству, що ввірувала в це, до фатального кінця. Впевнений, що і в цьому випадку результат цілком прогнозуємий. Власне кажучи, відхід у політичне забуття Мороза — доводить сказане. Це всього лише справа часу.

 

Разом з тим, судячи по тих численних і явно неадекватних заявах, які пан Янукович встигнув видати на-гора перебуваючи в стані передчасної ейфорії, країні скоро доведеться вводити ще одну державну мову – «феню», щоб розуміти термінологію, за допомогою якої ці «братки» спілкуються зі своїми, у їхньому розумінні, вірнопідданими васалами. Залишилося почути причесаний під демократичний камуфляж заклик пахана-завойовника (що, на жаль, цілком імовірно): «віддаю браткам-подельникам на рік у розгарбування захоплені регіони країни». Власне кажучи, це вже частково відбувається, давайте згадаємо прозорі натяки у відношенні хоча б газотранспортної системи України. Не сумніваюся, що із приходом криміналитету на вищі щаблі української політики, країна, їх стараннями, дуже скоро почне жити по поняттях, і ані Конституція, ані Регламент ВР, ані які б то не було інші закони тут не будуть мати значення. Знаєте такий собі вже не будинок «з химерами», а «країна-химера».

 

За прикладами далеко ходити не треба – свою діяльність як президента Янукович почав із прямого порушення Конституції, де чітко та недвозначно вказано: «Президент України не може мати іншого представницького мандату, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян». Пан Янукович же, попросту проігнорувавши цю статтю Основного Закону, проводить інаугурацію, не здавши повноваження керівника Партії регіонів. Більше того, ми щогодини бачимо пряме втручання новоспеченого президента в роботу Верховної Ради й Кабінету міністрів, що категорично заборонене Конституцією. А як, скажіть, можна оцінити введення під свої нагальні потреби нових положень у Регламент Верховної Ради, які прямо суперечать Конституції? А як розуміти їхніє вольове рішення – скасувати вибори в місцеві ради до особливої вказівки Януковича й Литвина? У мене немає для оцінки таких дій інших слів крім як: «свавілля по-януковски».

 

Наша політична сила, яку, до речі, підтримало майже дванадцять мільйонів виборців, безумовно, буде протистояти антиконституційному перевороту, який почасти явно, а почасти латентно вже відбувається. Зокрема перші наші кроки – це звернення у вищі судові інстанції із приводу численних порушень законів командою пана Януковича.

 

При цьому зазначу, що чим більш радикально й протизаконно будуть діяти представники пана Януковича, тем швидше вони одержать адекватну відповідь. Адже, як відомо, кут падіння дорівнює куту відбиття. Сьогодні Януковичу здається, що він уже «цар всея України». Але саме з такою психологією кінець панові Януковичу як президентові настане дуже швидко. Зокрема, ми сьогодні можемо із упевненістю сказати, що внесення командою Януковича антиконституційних змін у законодавство, зокрема, у Регламент Верховної Ради, прискорить застосування процедури спочатку політичного, а згодом — фактичного імпічменту президентові Януковичу. Думаю, в 2010-2011 роках нас чекають стрімкі політичні події — справедливість восторжествує набагато раніше, ніж видасться зараз дуже багатьом з тих, хто почиває на лаврах путчу. Прийде дуже швидко й протверезіння тієї частини населення країни, яка перебувала під гіпнозом гасла «почую кожного» у надії, що ця група олігархів-загарбників буде вболівати за насущні проблеми населення. Адже очевидно, що так званий бліцкриг Януковича спрямований зовсім не на соціальний прорив і виведення країни із кризи, що апріорі неможливо для його команди, а на негайне загарбання об'єктів, що були повернуті урядом Ю. В. Тимошенко у власність держави, і, безумовно, повернення у власне розпорядження тих мільярдів, які ця зграя олігархів-реваншистів витратила на рейдерське захоплення влади в країні. І чим розгнузданіше поводиться нинішній президент і його найближче оточення, тим швидше демократичні сили країни консолідуються й винесуть свій вердикт панові Януковичу.

 

Більше того, слід розуміти, що новоявлені «правителі всея України» не можуть позбутися свого почерку «кидал-лохотронников». Адже вже сьогодні на них обурений пан Ющенко, який не одержав обіцяних преференцій за свою публічну підтримку тричі несудимого проФФесора, розчарований Рінат Ахметов, який також розраховував урвати свій ласий шматочок від економіки країни, але зненацька для себе опинився без трофеїв.

 

Збентежений ділок Яценюк, що також претендував на певне місце біля пирога. Обурені добродії націонал-торгаші, збентежені безпардонністю хлопців по поняттях стосовно виділеного їм місця саме там… по камерних мірках. А чого іншого очікували представники цього вічно «озимого покоління»?! Адже принцип: «хапнути – і не підпускати нікого» — це саме і є єдине кредо яким керується в будь-яких своїх діях, великий шанувальник творчості «великого українського поета А. П. Чехова».

 

Виходячи зі сказаного, я з усією впевненістю стверджую, що все те, що накоїв Янукович за останні три тижні, і те, що він ще накоїть, каталізує в українському політикумі незворотні процеси, які неминуче зметуть із політичної арени й самого Віктора Федоровича, і його найближче оточення. З іронією спостерігаю за діями тих окремих запопадливих представників пана Януковича на місцях, у різних областях України, які завзято, «із шашкою наголо», узялися за дерибан власності й портфелів, навіть не бачачи завтрашнього дня. Їм не зрозуміти, у силу свого шариковського менталітету, що вони успішно знищують свій власний політичний клан.

 

Переконаний: демократичні сили країни вже найближчим часом консолідуються й не дозволять перетворювати парламентсько-президентську державу Україна на феодальний паханат панів «та пашли ви» або на периферійну губернію-придаток до чиїхось імперських амбіцій.

 

Роман Забзалюк, народний депутат України, член фракції БЮТ.